Здоровий спосіб життя учня: методи і моделі

здоров'я учня

Відзначимо, що в плані нашого дослідження є вивчення досвіду роботи школи здоров’я міста Бердянська, а також детальний аналіз самої моделі (автори – проф. О. Павлютенков та директор гімназії Ст. Сергієнко), дозволив нам визначити важливу складову цієї моделі – «Учень – збереження власного здоров’я ».

Розкриємо її основні компоненти:

• знання анатомо-фізіологічних особливостей свого організму;
• розуміння акселерації та його наслідків;
• запобігання шкідливих звичок (наркоманія, алкоголізм тощо);
• запобігання Сніду;
• утвердження здорового способу життя.

Основна ідея – здоровий спосіб життя.

Основні напрямки роботи:

надання учням методик захисту від фізичної та психічної втоми, незадоволення собою, розчарування, фобії, невпевненості, стресів; розвивати вміння культурної захисту від несправедливості, вміння відстоювати свою позицію і відновлювати мирні відносини; вміння вирішувати конфлікти без стресів; здатність до релаксації; навчити учнів цивілізованому відпочинку та адекватної самооцінки.

Звертаємо увагу, що серед основних напрямів роботи з формування здорового способу життя потрібно виділити перший і другий, які передбачають проведення цілеспрямованої системної роботи з формування вольових якостей учнів початкової ланки.

Отже, найважливіші цінності освіти – не тільки дитина, а й педагог, здатний до розвитку задатків, таланту дитини, до його соціального захисту, збереження індивідуальності. Тому особистісно-орієнтована підготовка в шкільній та педагогічній освіті взаємопов’язані.
Вирішення питання про знання, зміст, структуру та критерії готовності майбутнього вчителя фізичної культури до реалізації оздоровчо-вольової функції фізичного виховання молодших школярів потребує певних компонентів змісту дії. Ми визначаємо готовність майбутнього вчителя фізичної культури до реалізації оздоровчо-вольової функції фізичного виховання як складне інтегроване поняття, що передбачає єдність теоретичної, практичної та психологічної підготовки студента до здійснення оздоровчого – гуманного педагогічного процесу в початковій освіті. Ми виділяємо наступні компоненти готовності: мотиваційний, когнітивний, особистісний і комунікативний.

Мотиваційний – сукупність мотивів, адекватне мети і завдань організації діяльності по формуванню вольових якостей молодших школярів;
Когнітивний – сукупність знань, необхідних для організації роботи сформований вольових якостей молодшого школяра;
Операційний – сукупність умінь і навичок оздоровчо-вольової діяльності;
Особистісний – наявність професійних і ціннісних якостей;
Комунікативний – здатність до взаємодії з учнями.

Враховуючи вихідні положення, модель організаційно-методичної підготовки майбутніх учителів фізичної культури до організації роботи формування вольових якостей учнів початкової школи представлені на рис. 1.4.
На нашу думку, підготовка майбутніх учителів фізичної культури до організації роботи з формування вольових якостей молодших школярів має здійснюватися шляхом впровадження організаційно-методичних умов, які являють собою обставини і фактори, від яких залежить підготовка студентів до певного виду діяльності.

Організаційно-методичними умовами підготовки майбутніх учителів фізичної культури до організації роботи з формування вольових якостей молодших школярів вважаємо:

– Напрям методів і форм організації пізнавально-практичної діяльності на усвідомлення специфіки і засвоєння ними способів реалізації оздоровчо-вольової функції фізичного виховання молодших школярів;
– Поетапне формування готовності майбутніх учителів фізичної культури до організації роботи з формування вольових якостей молодшого школяра;
– Оновлення змісту професійних знань, по суті організації роботи з формування вольових якостей молодшого учня;
– Використання отриманих знань, набутих умінь і навичок у роботі з молодшими учнями на уроках фізичної культури в початкових класах.