Розвиток вольових якостей.Психічні функції.

Розвиток вольових якостей

Виховуючи волю в учнів початкових класів, треба боротися з проявами примхливість і упертість, негативізмом, допомагати таким дітям усвідомлювати доцільність своїх бажань, виховувати в них свідоме ставлення до своїх обов’язків, вміння критично оцінювати свої вчинки.

Для успішного формування волі у дітей дуже важливо, щоб вони наполегливо дотримувалися режиму дня. Коли з якихось причин дитина порушує звичайний режим дня і отримує свободу дій, це неодмінно призводить до того, що у неї погіршується загальне самопочуття, з’являється нестриманість, дратівливість, приходить інтерес до навчання і, отже, гальмується процес його розумового і духовного розвитку.

Не треба, однак, перебільшувати можливостей учнів молодшого шкільного віку з виявлення вольових зусиль.

Враховуючи вікові особливості їх розвитку, слід поступово привчати учнів до подолання труднощів, всіляко підтримуючи в них віру в свої сили.
Розглянемо докладніше проблему вольових якостей особистості і динаміку вольових якостей молодшого учня.

Вольові якості особистості висвітлюються в першу чергу в ракурсі взаємозв’язку з її характерологічними особливостями (О. Р. Лурія, О. В. Запорожець, Л. З. Неверович, О. Р. Ковальов, Р. С. Костюк). вивчається місце волі в онтогенезі особистості (Д. Ф. Ніколенко, В. К. Котило, Н.Л.Фигурина, М. П. Денисова, А. Р. Лурія, Н.В.Рогава, Ш. Н.Чхартішвілі, в. І. Селіванов та ін). І хоча для більшості робіт характерне теоретична розробка проблеми без достатнього емпіричного матеріалу, вивчення свободи від теоретичних аспектів її психологічної природи поступово переходить до з’ясування її практичної значущості в системі навчання та виховання, проявилося в теоретичної переорієнтації досліджень в 70 – 90-х рр ..

Підставою для вивчення волі в молодшому шкільному віці став пошук психологами основних складових, які допомогли б зрозуміти сутність його природи і відійти від позиції тільки філософського осмислення свободи.

У роботі С. Поліщук розкрито вольові якості як зовнішні ознаки рівня вольової організації особистості (“комплекс вольових якостей”); вона обґрунтувала, що з’ясування психологічної природи кожної якості комплексу дозволяє скласти уявлення про вікову специфіку розвитку волі. Вивчаючи особливості функціонування можливих складових комплексу (названі якості частіше зустрічаються у науковій літературі, вона розглядає як типові): цілеспрямованість, ініціативність, наполегливість, дисциплінованість, витримка, організованість, самостійність, активність, рішучість, сміливість, стриманість, старанність, незалежність, відповідальність і користуючись системою, наданої дослідником, визначимо особливості кожної якості.

Психологічна наука ще не має однозначного розуміння волі і вольових якостей. Різні автори по-різному характеризують вольові якості. Так, Є. П. Ільїн цілеспрямованістю називає спрямованість особистості на досягнення більш-менш віддаленої за часом мети; завзяттям – прагнення досягти бажаного або необхідного всупереч існуючим труднощам і невдачам. П. А. Рудик визначає завзятість як волю до перемоги. Ще виділятися така якість, як наполегливість. Для багатьох психологів наполегливість і завзятість – це одне і те ж. Наполегливість за В. К. Калиним – це емоційно-вольове якість, в якій емоційні та вольові компоненти на різних етапах діяльності можуть бути представлені по-різному. Наполегливість визначається як вольове властивість особливості, що проявляється у здатності тривалий час спрямовувати та контролювати поведінку у відповідності з поставленою метою. Наполегливість також характеризується як систематичний прояв сили волі в прагненні людини досягти віддаленої за часом мети, незважаючи на виникнення перешкод і труднощів, а витримка – як стійкий прояв здатності придушувати імпульсивні, мало обдумані емоційні реакції, тобто стримувати сильні потяги і бажання.

У П. А. Рудика витримка означає терпіння. Він визначає її як здатність переносити велику напругу, долати почуття втоми, перемагати біль. Сміливість за О. П. Ильиним – це здатність людини стримувати захисні реакції при виникненні страху, побоювання і якісно здійснювати свої наміри об’єктивно або суб’єктивно небезпечних для життя, здоров’я і престижу ситуаціях. П. А. Рудик визначає сміливість як здатність діяти для досягнення мети в небезпечних і важких ситуаціях, усвідомлюючи можливість тяжких для себе наслідків. За

В. К. Калиним, сміливість – це здатність при виникненні небезпечної ситуації зберегти стійкість організації психічних функцій, що проявляється у відсутності зниження якості діяльності.