Поняття культура та його суть

культура

Слово “культура”, як відомо, латинського походження (cultura) і у перекладі означає обробку, обробляти, доглядати, вирощувати. Тобто спочатку сенс цього слова пов’язано з обробкою землі, хліборобством, землеробством. Далі, з розвитком людського суспільства це поняття набуває більш широкого значення: “культура суспільства”, “культура нації”, “культура людини”, “моральна і естетична культура” і т. д. і сьогодні охоплює практично всі сторони життя і діяльності людини.

Ми вживаємо слово “культура”, пред’являючи вимоги до діяльності людей: говоримо культура праці (тобто сукупність умов, які забезпечують її високу продуктивність, безпеку і гігієну, а також рівень професійної підготовки працівника та його особистої організованості), культура управління, керівництва, обслуговування, побуту, відпочинку тощо. Ми співвідносимо зміст цього слова з особистістю людини, називаючи його культурної, вихованої, інтелігентної або навпаки – невихованим, без культурної. Ми говоримо про культуру мови (тобто ступінь її відповідності нормам літературної мови), поведінки, спілкування, взаємин, про культуру почуттів конкретної людини, справедливо зазначаючи, що в культурній людині обов’язково повинно поєднуватися духовне багатство особистості з високими моральними й естетичними якостями.

Таким чином, у зміст “культура” в широкому сенсі цього слова входить: освіта, наука, філософія, ідеологія, релігія, мораль, право, мистецтво, спорт, всебічний розвиток особистості, рівень і характер мислення людини, його мова, здібності тощо. Таким чином, наведені приклади, як бачимо, красномовно свідчать про дуже широку географію застосування цього терміна. Що ж стосується наукового розуміння цього поняття, то в сучасній спеціальній літературі, тобто в науковому сенсі цього слова, поняття культура включають всі форми суспільного життя, – це по-перше, а по-друге, способи діяльності людей, її засоби та методи. А це, з одного боку, процес матеріальної і духовної діяльності людей, а з іншого – результати, продукти цієї діяльності, що представляють відповідний інтерес і цікавість для особистості і суспільства.

Для кращого розуміння загального поняття “культура” його доцільно порівняти, співставити з поняттям “природа”. До природі, як відомо, належить все те, що існує за природними законами, незалежно від людини і не є результатом її діяльності, тоді як до культури відносяться способи і результати перетворювальної діяльності людини, тобто діяльності, спрямованої на перетворення природи для задоволення людських потреб. Іншими словами, надання тим чи іншим об’єктам, природі, самому людині кращої якості, обробіток, обробка того, що не мало цінності, але буде її мати, якщо до нього торкнеться рука людини. Отже, як бачимо, культура не дана людині від природи. Вона – результат громадського і особистого творчості людей, яка відображає дуже складні процеси матеріального й духовного життя суспільства.

Таким чином, поняття “культура” в сучасному розумінні цього слова характеризує систему активної діяльності людини, спрямованої на виробництво, зберігання і споживання матеріальних і духовних цінностей.

Слід також зазначити, що існує матеріальна культура, до якої належать речі, знаряддя праці, навички, способи і результати матеріального виробництва і духовна (продукти духовної творчості). Є досягнення суспільства в галузі освіти, науки, мистецтва, літератури, спорту, в організації державного і суспільного життя є його духовною культурою. Отже, духовна культура – це сукупність знань людини про навколишню дійсність і про себе, система цінностей і переконань, що визначає його ставлення до навколишнього світу, суспільству, іншим людям, це мета, мотиви і потреби її діяльності.