Основні поняття фізичної культури

фізична культура і поняття

Як уже зазначалося, фізична культура виникла на зорі людства, разом із зародженням і розвитком людського суспільства, але сам термін “фізична культура” з’явився лише у ХІХ столітті і означав він тоді відповідну систему фізичних вправ для виховання і розвитку краси тіла. В даний час фізична культура розглядається як органічна складова загальної культури суспільства, сукупність його здобутків у створенні і раціональному використанні спеціальних засобів, методів і умов цілеспрямованого фізичного вдосконалення людини.
Разом з тим, у міру формування і розвитку в суспільстві цілісної системи освіти та виховання, фізична культура органічно увійшла до них в якості основного чинника формування рухових умінь і навичок, необхідних як для реалізації, так і для розширення рухових можливостей людини, виховання фізичних якостей і здібностей, а також як найбільш дієвого засобу етичного і естетичного виховання.

Фізична культура – предмет, а вона реалізується у процесі фізичного виховання. Поняття “фізичне виховання”, про що свідчить уже сам термін, входить у загальне поняття “виховання” в широкому сенсі. А це значить, що як і виховання в цілому, фізичне виховання являє собою процес вирішення відповідних виховних і освітніх завдань, а тому характеризується всіма загальними ознаками педагогічного процесу, а саме: спрямовуюча, спрямовуюча роль педагога-фахівця, організація діяльності відповідно до педагогічних принципів і т. д., або відбувається в порядку самовиховання. Але особливість фізичного виховання полягає в тому, що цей процес спрямований на формування рухових умінь і навиків і виховання так званих фізичних якостей людини, сукупність яких значною мірою визначає її працездатність. Таким чином, фізичне виховання спрямоване на вирішення двох основних специфічних складових: навчання рухам (руховим діям) і виховання, управління розвитком фізичних якостей людини. Що стосується першої складової, то своїм основним змістом, завданням фізична освіта, тобто засвоєння людиною різноманітних рухів і рухових дій, а також раціональних (доцільних) способів керування своїми рухами, придбання таким чином і розширення необхідного в житті фонду рухових умінь, навичок і пов’язаних з ними знань. Освітня сторона фізичного виховання має важливе значення для набуття, розширення та раціонального використання людиною своїх можливостей у житті.

Не менш важлива і друга складова фізичного виховання є цілеспрямований вплив на комплекс природних особливостей організму, що належать до фізичних якостей людини (сила, швидкість, витривалість, спритність, гнучкість). Суть цієї складової полягає у стимулюванні, регулювання розвитком фізичних якостей за допомогою нормованих фізичних навантажень, пов’язаних з руховою діяльністю, фізичними вправами, а також спосіб оптимізації індивідуального режиму життя, раціонального використання природних умов навколишнього середовища. Цю сторону фізичного виховання називають вихованням фізичних якостей. Таким чином, фізичне виховання – це цілеспрямований педагогічний процес впливу на людину з допомогою фізичних вправ, оздоровчих сил природи, гігієнічних факторів з метою його фізичного вдосконалення. Воно виникає одночасно з суспільством і розвивається за законами суспільного розвитку.

Поряд з терміном “фізичне виховання широко вживається термін “фізична підготовка”. По суті ці два поняття тотожні, але другим терміном користуються тоді, коли хочуть підкреслити прикладну спрямованість фізичного виховання щодо трудової, військової або спортивної діяльності, що вимагає фізичної підготовленості.

Фізична підготовка – спеціалізований педагогічний процес фізичного виховання, спрямований на вирішення конкретних завдань.

Фізична підготовка, в свою чергу, поділяється на загальну фізичну підготовку (ЗФП) і спеціальну фізичну підготовку (СФП), кожна з яких направлена ??на вирішення своїх специфічних завдань.

Загальна фізична підготовка (ЗФП) – неспеціалізований або мало спеціалізований процес фізичного виховання, зміст якого спрямована на створення широких передумов для успіху в будь-якому вигляді діяльності. Тобто ЗФП спрямована на загальний всебічний розвиток органів і систем організму людини, підвищення його високої працездатності. ЗФП створює умови, що сприяють розвитку функціональних можливостей організму, фізичних і духовних якостей.

Спеціальна фізична підготовка (СФП) – спеціалізований процес фізичного виховання, спрямований на поглиблену фізичну підготовку, підвищення функціональних можливостей організму відповідно до вимог конкретного виду спорту або діяльності. Тобто СФП спрямована ??на створення передумов та умов для досягнення високих спортивних результатів в конкретному виді спорту або діяльності.

Фізична підготовленість – результат фізичної підготовки, втілений у досягнутої працездатності і сформованих рухових уміннях і навичках.

Фізична культура особливо тісно пов’язана з процесом фізичного розвитку людини. Фізичним розвитком людини називають процес змін і становлення природних морфологічних і функціональних властивостей його організму протягом індивідуального життя і характеризується як зовнішніми кількісними показниками, так і внутрішніми якісними. Зовнішніми кількісними показниками фізичного розвитку є, наприклад, зміна просторових розмірів і маси тіла, які характеризують в основному конституцію організму і піддаються відносно простому вимірювання (показники зростання, ваги, окружності тіла тощо). Якісно ж фізичний розвиток характеризується, перш за все, суттєвими змінами функціональних можливостей організму, що виражається у зміні окремих фізичних якостей і загального рівня фізичної підготовленості.

Звичайно, фізичний розвиток перш за природний процес, але не тільки природного, але і соціально обумовлений. Це природний процес, оскільки він відбувається на природній основі, передається у спадок і підкоряється природним законам. Однак дія цих законів відбувається в залежності від соціальних умов життя і діяльності людини (виховання, праці, побуту тощо). В залежності від сукупності факторів та умов, що впливають на фізичний розвиток, він може приймати різного характеру – бути різнобічним і гармонійним або, навпаки, обмеженим, дисгармонійним. Знаючи і вміло використовуючи об’єктивні закономірності фізичного розвитку людини, можливо, в принципі, впливати на нього, надаючи йому оптимального для даного індивідуума розвитку, забезпечуючи гармонійне вдосконалення форм і функцій організму, підвищення працездатності і навіть відсунути процеси старіння, збільшивши тим самим творче довголіття людини.

Таким чином, узагальнюючи сказане, можна зробити висновок, що фізичний розвиток відбувається і сам по собі, внаслідок природного зростання (якщо людина росте), однак фізичне виховання направляє, спрямовує цей процес, прискорює і удосконалює його. У результаті людина, яка правильно займаються фізичними вправами, досягає більш високого рівня фізичного розвитку, ніж та, що не займається.
Фізична освіта – процес набуття, засвоєння людиною відповідних знань, умінь і рухових навичок, а також вміння керувати рухами свого тіла, добре орієнтуватися у часі і просторі.