Фізична культура і спорт у системі підготовки фахівців в умовах вищої школи

фізкультура і хвороби

Важко переоцінити значення фізичної культури і спорту в житті студентської молоді, взагалі молодих людей, тих, від кого залежить майбутнє держави, добробут її громадян.

Технічний прогрес, стрімкий, бурхливий розвиток науки і техніки, стрімке збільшення кількості нової інформації, на тлі значного зменшення рухової активності, роблять навчальний працю студентів інтенсивною, напруженою, а вона, відповідно, диктує і більш високі вимоги до біологічних і соціальних можливостей людини. Ясна річ, що величезні нервово-психічні та розумові навантаження в змозі подолати без шкоди та шкоди для здоров’я тільки фізично здорова людина. Відповідно зростає значення фізичної культури і спорту як важливого засобу оптимізації навчального процесу, режиму життя, активного відпочинку, активізації розумової працездатності студентів протягом всього періоду навчання у вузі.
Підвищення ролі спрямованого використання засобів фізичної культури в період навчання у вузі визначається, зокрема, тим, що робочий режим студента характеризується в основному малорухомістю, одноманітністю робочої пози протягом 10-12 годин на добу, що приводить до застійних явищ крові в окремих частинах тіла, а значить, порушення роботи центральної нервової і серцево-судинної систем, великих нервово-психічних напруг і навантажень, стресів. Якщо до цього додати ще систематичні порушення режиму праці та відпочинку, хронічні недосипання та недоїдання, тоді стають зрозумілими причини різкого зростання захворюваності серед студентства.

Найчастіше студенти хворіють: гіпертонічною хворобою, захворюваннями органів травлення і центральної нервової системи, порушеннями роботи органів зору, постави тощо. Наприклад, гіпертонічна хвороба і неврастенія виникають в кінці першого – початку другого курсів. Позначається велике нервово-психічне напруження під час шкільних іспитів на атестат зрілості, а потім – вступних іспитів у вузи. НЕ відпочивши як слід у літній період – навчання у внз, яке ставить перед першокурсниками багато нових складних проблем і вимог, пов’язаних з корінними змінами характеру занять, різкої зміни усталеного періоду життя, його ритму, звичок тощо. Зазвичай, значна частина студентів-першокурсників з труднощами пристосовуються до нових умов життя і діяльності.

Основним чинником, який спричиняє виникнення у студентів гастриту, є систематичні порушення режиму харчування, його збалансованості.
Нервові перенапруження, хронічні недосипання, страх отримання негативної оцінки є причиною захворювань нервової системи.
Все це призводить до різкого зниження працездатності студентів, здатності сприймати та засвоювати великі обсяги інформації, погіршення успішності і в кінці кінців негативно позначається на якості підготовки спеціалістів, здоров’я людини.

Таким чином, наведені приклади, як бачимо, переконливо свідчать про надзвичайно важливе значення фізичної культури і спорту для збереження і зміцнення здоров’я студентів, наявність якого є важливою передумовою і умовою успішного навчання з найменшими психоемоційними та енергетичними втратами. Однак не слід думати, що заняття фізичною культурою і спортом, як кажуть, автоматично самі по собі гарантують здоров’я. Дослідженнями встановлено, що із загального числа чинників, що впливають на формування здоров’я людини, взятих за 100%, на заняття фізичною культурою і спортом припадає 25-30%, на сон – 24-30%, на режим харчування – 10-16 %, на вплив інших факторів – 24-51%.
Таким чином, стан здоров’я людини визначається взаємодією великої кількості факторів: соціальних і біологічних, зовнішніх і внутрішніх, матеріальних і духовних, які складно і суперечливо взаємодіють між собою. Тобто формування здоров’я людини може відбуватися тільки в умовах ведення нею здорового способу життя, дотримання якого є не тільки важливим складовим елементом культури, але й життєво важливим компонентом.

Отже, під здоровим способом життя розуміють такі форми і способи повсякденної життєдіяльності, відповідних гігієнічним принципам, зміцнюють адаптаційні можливості організму, сприяють успішному відновленню, підтримці і розвитку її резервних можливостей.

Здоровий спосіб життя і фізична культура органічно поєднані у своїй гуманістичної спрямованості.
На жаль, не всі це розуміють, а тому нерідко молоді люди не дотримуються елементарних правил гігієни праці, відпочинку, побуту, режиму харчування, сну тощо. Так, до 27% відсотків студентів, які проживають у гуртожитках, вони не снідають. В результаті навчальні заняття проходять при зниженій працездатності на 9-21%. До 38% студентів вживають гаряче два рази в день, а то й раз. Відхід до сну в 87% студентів затягується далеко за північ, о 1-2 годині ночі. Внаслідок хронічного недосипання розумова працездатність протягом дня знижується на 7-18%.
До 59% студентів починають самопідготовку в період від 20-го до 24 годин, тривалість якої в середньому становить 2,5-3,5 години. Навчальна робота в таку пізню годину, безумовно, потребує додаткових витрат нервової енергії та негативно позначається на якості сну. Майже 36% студентів займаються самопідготовкою і у вихідні дні. До 60% студентів бувають на свіжому повітрі менше 30 хв. в день, 29% – до 1:00, тоді як гігієнічна норма – 2:00.

Таким чином, узагальнюючи сказане, можна зробити висновок, що студенти, які ведуть здоровий спосіб життя, активно займаються фізичною культурою і спортом, значно легше переносять труднощі студентського життя, великі нервово-психічні та розумові навантаження, швидше пристосовуються до нових умов діяльності, краще вчаться і менше хворіють. До того ж, дбайливе ставлення до свого здоров’я в студентські роки є не тільки запорукою успішного навчання, але й важливою передумовою й умовою подальшого щасливого життя, творчої праці, успіху, благополуччя.

Отже, якщо коротко сформулювати основну мету фізичного виховання у вузі, то вона зводиться до наступного: широко використовуючи різні форми і засоби фізичної культури і спорту, сприяти підготовці всебічно гармонійно розвинених фахівців до праці, формування у студентів потреби самостійно оволодівати знаннями, уміннями й навичками управління фізичним розвитком людини, здатності реалізувати сучасні досягнення фізичної культури і спорту в соціально-професійній, фізкультурно-спортивної діяльності й у родині.